Західний випробувальний полігон (до 1965 — Тихоокеанський полігон), один з крупних космодромів США, об'єднуючий 4 ракетних полігону, розташованих північніше м. Лос-Анджелес. Площа 260 км 2 . Стартові комплекси знаходяться в районі, центр якого має координати: 35°00'' с. ш.(північна широта) і 120°30'' з. д.(західна довгота) Траса З. і. п. Протяжністю понад 10 000 км. тягнеться над Тихим океаном. Можливо подовження траси до Індійського океану. По трасі розташовано близько 10 вимірювальних пунктів, обладнаних оптичною, телеметричною і радіолокацією апаратурою. Для стеження за польотом ракет використовуються також кораблі і літаки. З. і. п. служить для запусків штучних супутників Землі (ІСЗ) (головним чином на полярні орбіти) за допомогою ракетоносіїв «Атлас», «Титан», «Скаутизм» і ін. Космодром забезпечує запуски ІСЗ(штучний супутник Землі), орбіти яких мають нахилу до плоскості екватора від 34,7° до 90° (при русі ІСЗ(штучний супутник Землі) на Ю.-З.(південний захід)) і від 81,8° до 90° (при русі на Ю.-В.(південний схід)). Допустимий сектор пуску ракет обмежений азимутами 170° і 301°. Полігон широко використовується також для проведення льотних випробувань бойових ракет США.
