Засвоєння
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Засвоєння

Засвоєння, процес і результат пізнавальної діяльності – опанування знань, умінь, навиків. В. у учбово-виховному процесі визначається вмістом і методами вчення, залежить також від індивідуальних і вікових особливостей учнів.

  Для сучасного етапу розвитку психологопедагогичеськой науки характерні дві тенденції, тісно зв'язані друг з другом: забезпечення найбільш ефективних засобів управління В. знань і поряд з цим найбільш широке використання можливості пізнавальної активності що самих вчаться, формування у них уміння набувати знань самостійно.

  В. – процес, що розвивається, має різні рівні, які характеризуються специфічними формами його управління і різною мірою активності учнів. Одна з форм управління процесом В. передбачає жорстку регламентацію дій що вчаться, забезпечують В. нового знання. Певна система дій дана в готовому вигляді в зразку, на основі якого і здійснюється У. Процесс В. такого рівня вивчений і описаний сов.(радянський) психологами П. Я. Гальперіним, Н. Ф. Тализіной і ін.

  В цьому випадку система регламентуючих розпоряджень визначає не лише характер дій що вчаться, але і їх послідовність і дає можливість правильно розпізнавати категорії матеріалу, що вивчається. Самостійність що вчиться зводиться при цьому до мінімуму і його активність виявляється в наслідуванні зразку, у виконанні певних, заданих способів дії.

  складніші форми активності що вчаться пов'язані з формуванням прийомів розумової діяльності, яке забезпечується педагогом. У цьому процесі з'єднуються суспільно вироблені способи діяльності і активної особи індивіда, що діє оскільки володіння тим або іншим прийомом є необхідним елементом саморегуляції у В. знань, а не лише регулювання ззовні. Особливо важливе значення у В. має формування узагальнених прийомів розумової діяльності (дослідження Д. Н. Богоявленського, Е. Н. Кабанової-Меллер, Н. А. Менчинськой і ін.). Учні не лише узагальнюють способи дії з матеріалом певного типа, але і виробляють свій певний «стиль» розумової роботи (Ю. А. Самарін). В. знань і способів діяльності складає основу і необхідну умову розумового розвитку людини.

  Н. А. Менчинськая.