Запит депутатський, звернення депутата державної показної установи до органу державного управління або посадової особи по питаннях їх діяльності. Відповідь на запит може послужити предметом обговорення і, у разі потреби, ухвалення рішення показного органу.
В СРСР і ін. соціалістичних країнах З. д. — одна з форм контролю представницького органу за діяльністю підзвітних йому державних органів. Депутат Верховної Ради СРСР має право запиту уряду або міністрові СРСР, які зобов'язані у встановлені терміни дати усну або письмову відповідь в одній з палат Верховної Ради СРСР. Аналогічний порядок існує у Верховних Радах союзних і автономних республік. Депутат місцевої Ради може по будь-яких питаннях, пов'язаних з його депутатською діяльністю, запитати виконком Ради або посадову особу. Відповідь на такій З. д. повинен бути дан на найближчій сесії Ради.
В буржуазних державах З. д. (інтерпеляція) часто використовується депутатами — представниками опозиційних партій, проте уряд і міністри незрідка ухиляються від відповідей по суті на З. д. Проте З. д. має певне значення і в умовах буржуазної демократії. Відомі випадки, коли в результаті обговорення З. д. парламент виносив вотум недовір'я окремим міністрам і навіть уряду в цілому.
