Заперечення (у граматиці)
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Заперечення (у граматиці)

Заперечення в граматиці, слово або афікс, вказуючі на відсутність предмету («у мене немає книги»), якісних ознак предмету («ця людина не стара»), дій або станів («я не пишу», «я не сплю»), а також слово-пропозиція, що виражає незгоду з висловом («немає!»). У різних мовах О. може виражатися різними засобами: окремими словами — росіянами «ні», «не»; німецькими nein, nicht; англійськими no, not; французькими non ne... pas; словотворчими афіксами — росіянами не- («невеликий»), без- («бездітний»); німецьким un- (unbekannt — «невідомий»); англійськими un- (unpleasant — «неприємний»), in- (invisible — «невидимий»); морфологічними формами словозміни — негативні афікси в тюркських мовах (татарське ешлім — «працюю», ешлемім — «не працюю»), негативне дієслово в деяких угро-фінських мовах (у комі мові — ме ог мун — «я не йду»), негативна аналітична форма дієслова в англійській мові (I do not see — «я не бачу»).