Залка (Zalka) Маті [псевдонім; справжнє ім'я Бела Франкль (Frankl)] (23.4.1896, село Матольч, Угорщина, — 11.6.1937, Уеська, Іспанія), угорський письменник, учасник Громадянської війни 1918—20 в СРСР, герой національно-революційної війни в Іспанії 1936—39. Член Комуністичної партії з 1920. Народився в сім'ї сільського корчмаря. Закінчив комерційне училище. У 1-у світову війну 1914—18 як молодший офіцер австро-угорської армії брав участь в боях на Італійському і Східному фронтах. У 1916 під Луцьком З. попав в російський полон. Під впливом Великої Жовтневої революції 1917 прилучився до комуністичного руху. У 1919 в партизанській армії А. Д. Кравченко і П. Е. Щетінкина в Сибіру; з 1920 в Червоній Армії на командних посадах. У 1921—23 у складі військ ВЧ(висока частота) До(Всеросійська надзвичайна комісія) і ГПУ брав участь в ліквідації махновщини і куркульських банд. З 1923 дипкур'єр, потім на господарській роботі. У 1925—28 директор Театру Революції в Москві. З 1928 працював в апараті ЦК ВКП (б). Був членом бюро Міжнародного об'єднання революційної письменників (МОРП). З 1936 З. у Іспанії під ім'ям генерала Лукача командував 12-ою Інтернаціональною бригадою, був смертельно поранений. Розповіді З. друкувалися з 1924; більшість з них — «Ходячи» (1924), «Кавалерійський рейд» (1929), «Яблука» (1934) і ін. — присвячена темі Громадянської війни в СРСР; З. змальовує пробудження класової свідомості в своїх героях під впливом революції, оспівує інтернаціональне братерство. У романі «Добердо» (1937) З. викриває імперіалістичний характер 1-ої світової війни. Нагороджений орденом Червоного Прапора і посмертно — орденом Звільнення Іспанії, заснованим урядом Іспанської Республіки.
Соч.: A bolygók visszatérnek, 1—2 köt., Bdpst, 1966; Az éreklő börtön, 1—2 köt., Bdpst, 1967; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Вибране, М., 1955.
Літ.: Гордон Я., Мате Залка. Нарис життя і творчості, М., 1956; Россиянов О., Мате Залка. Крітіко-біографіч. нарис, М., 1964; Гидаш А., «Дме вітерець з Дунаю...» (про Мате Залка), «Іноземна література», 1967 № 12; Генерал Лукач. Сб. спогадів, М., 1967.
