Застава, граматична категорія дієслова, що виражає різні співвідношення дії і його учасників або різні представлення цих стосунків в повідомленні. Так, при поворотному З. у дієслові виражена тотожність суб'єкта і об'єкту дії («він миється» = «він миє себе»), форма взаємного З. свідчить, що учасники дії є одночасно і його суб'єктами і його об'єктами (юкагирськоє т’аwypек нінгаїнāнги — «стрілами один в одного стріляти почали»). Дійсний і пасивний З. розрізняються тим, хто з учасників дії служить основним предметом повідомлення: суб'єкт (дійсний З.) або об'єкт (пасивний З.). Ці З. виділяються в тих мовах, в яких форми суб'єкта і об'єкту в пропозиції розрізняються (наприклад, відмінком або порядком слів). Якщо дієслово має форму дійсного З., то форма суб'єкта стоїть в основному, а об'єкту — в непрямому відмінку («Петя читає книгу»), при пасивному З. — зворотне співвідношення («книга читається Петей»). Ряд мовознавців відносить до заставних форм дієслова такі, при яких суб'єкт не виражається («дорогу занесло») або виражається непрямим відмінком («мені хочеться»), а також форми, при яких не виражається об'єкт (нівхськоє н’і п’от-т’— «я шию, зайнятий шиттям»). У різних мовах число заставних зіставлень різне, у ряді мов вони і зовсім відсутні, формально З. може виражатися афіксом («розбиває-ся»), внутрішньою флексією (арабське йуктабу — «пишеться»), службовими словами (англійське was built — «побудований»).
Літ.: Категорія застави. Матеріали конференції. [25—29 березня 1970], Л., 1970.
