Загасання коливань, зменшення інтенсивності коливань з часом, обумовлене втратою енергії коливальною системою. Простим випадком спаду енергії вагання є перетворення її на тепло унаслідок тертя в механічних системах і опору в електричних системах. У останніх З. до. відбувається також унаслідок випромінювання електромагнітної енергії. Закон З. до. визначається характером втрат енергії і ін. властивостями системи. Найбільш вивченим є випадок, коли З. до. обумовлено зменшенням енергії, пропорційним квадрату швидкості руху в механічній системі або відповідно квадрату сили струму в електричній системі; це справедливо для лінійних систем. В цьому випадку З. до. має експоненціальний характер, тобто розмахи коливань убувають за законом геометричної прогресії ( мал. ).
Втрати енергії в системі, викликаючи З. до., порушують їх періодичність, тому затухаючі коливання не є періодичним процесом і, строго кажучи, до них непридатне поняття періоду або частоти. Проте, коли загасання мале, полягання в системі приблизно повторюються і можна умовно користуватися поняттям періоду як проміжку часу між двома подальшими проходженнями фізичної величини (струму, напруги, розмаху коливань маятника і т.д.), що коливається, в одну і ту ж сторону через максимальне значення. Оцінку відносного зменшення амплітуди коливань за період дає логарифмічний декремент загасання . Швидкість З. до. пов'язана з добротністю коливальної системи .
