Завада (Závada) Вілем (р. 22.5.1905, село Грабова, поблизу Острави), чеський поет. У 30-і рр. був редактором літературних журналів «Чесанню слово» («České slovo»), «А-зет» («A-zet») і ін. Перші збірки віршів «Панахида» (1927) і «Сирена» (1932) пронизані свідомістю неблагополуччя в соціальному пристрої суспільства. Життя шахтарської Острави відбите в збірці «Дорога пішки» (1937). У збірці «Кріпосна башта» (1940) «Воскресіння з мертвих» (1945) виражені протест проти фашистської окупації і радість звільнення. Збірки «Місто світла» (1950), «Польові квіти» (1955), «Одне життя» (1962) розкривають духовне оновлення людини при соціалізмі, затверджують поезію праці. Ліричному героєві збірки «На порозі» (1970) властиве відчуття повноти буття всупереч старості, що насувається.
Соч. у русявий.(російський) пер.(переведення): Одне життя. Вірші і поема. З предісл.(передмова) Д. Самойлова, М., 1967.
Літ.: Будагова Л. Н., Завада, в кн.: Нариси історії чеської літератури XIX—XX вв.(століття), М., 1963; Petrmichl J., V. Závada. Básník českého charakteru, Praha, 1963.
