Заборонений промисел, в радянському праві вигляд промислу (кустарного або ремісничого), спеціально заборонений законом. Перелік З. п. міститься в Правилах реєстрації некооперованих кустарів і ремісників (затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 30 червня 1949), у відповідних постанов Рад Міністрів союзних республік (наприклад, в постанові Ради Міністрів РРФСР від 4 серпня 1965 «О окремих видах промислів кустарів і ремісників», СП(Збори постанов) РРФСР, 1965 № 18, ст. 110). Більшість З. п. пов'язано з переробкою дефіцитної сировини або виробництвом нових виробів з різних коштовних матеріалів (наприклад, переробка скупленого або давальницького зерна, конопель, бавовни-сирцю і т.п.). З. п. є також використання в цілях витягання нетрудового доходу що належать громадянам на праві особистої власності автомашин (наприклад, для перевезення пасажирів і вантажів). Заборонені всякі промисли із застосуванням найманої праці. Заняття З. п. карається в адміністративному порядку, якщо згідно із законом за це діяння не встановлена кримінальна відповідальність. В До всіх союзних республік (наприклад, УК(Кримінальний кодекс) РРФСР, ст. 162) передбачають, що кримінальна відповідальність за заняття З. п. настає лише після вживання за таке ж діяння заходів адміністративної дії.
