Жіроду (Giraudoux) Жан (29.10.1882, Беллак, — 31.1.1944, Париж), французький письменник. Учасник 1-ої світової війни 1914—18; потім на дипломатичній роботі. Після приходу до влади А. Ф. Петена (1940) демонстративно пішов з державної служби. Почав друкуватися в 1904. Вже перші розповіді (збірки «Провінціалки», 1909, «Школа байдужих», 1911, русявий.(російський) пер.(переведення) 1927), критикуючі вдачі провінційних буржуа, виявили прагнення Ж. до тонкої іронії, сарказму, парадоксу, — втім, що часом зводиться до чисто зовнішніх ефектів. Іронічні його книги про війну: «Читання по тіні» (1917), «Чудова Кліо» (1920), що протистоять літературі шовініста. У цих книгах прозвучала провідна тема творчості Ж. — пацифізм, захист культури, носіями якої виявляються одинаки-інтелігенти. Такі герої романів Же. «Симон патетичний» (1918—26), «Сюзана і Тихий океан» (1921). У кращих романах Же. — «Зігфрід і Лімузен» (1922, русявий.(російський) пер.(переведення) 1927) і «Бела» (1926, русявий.(російський) пер.(переведення) 1927) — дана критика націоналізму і закулісного політичного життя. Його п'єси «Зігфрід» (1928), «Амфітріон 38» (1929), «Інтермеццо» (1933), «Троянської війни не буде» (1935), «Електра» (1937), «Біснувата з Шайо» (видавництво 1946) містять відгуки на важливі політичні події і тривогу з приводу загрози війни виражену у формі гострих іносказань.
Соч.: Théâtre complet, v. 1—16, P., 1945—1953; Or dans la nuit. P. [1969]; у русявий.(російський) пер.(переведення)— Сюзана остров'янка, Л., [1928]; Троянської війни не буде, в кн.: П'єси сучасної Франції, М., 1960.
Літ.: Історія французької літератури, т. 4, М., 1963; Жуве Л., Думки про театр, М., 1960; Гозеннуд А., Дороги і роздоріжжя, Л., 1967; Toussaint F., J. Giraudoux, P., 1953; Le Sage L., L''œuvre de J. Giraudoux, P., 1956; Albérès R. М., Esthétique et morale chez J. Giraudoux, P. [1957].
