Железноводськ, місто в Ставропольському краю РРФСР, бальнеологічний курорт, входить до групи Кавказьких Мінеральних Вод . Же.-д. віткою (6 км. ) сполучений із станцією Бештау (на лінії Мінеральні Води — Кисловодськ). 18 тис. жителів (1970). Як курорт почав діяти на початку 19 ст, місто з 1917. Розташований на висоті 550—630 м-коду на схилах р. Залізної покритих листяними лісами, перехідними на території міста в парки. Літо тепле (середня температура липня 21°С), сухе, зима помірно м'яка (середня температура січня —4°С); опадів близько 605 мм в рік. Лікувальні засоби: однотипні по хімія, складу вуглекислі гідрокарбонатний - сульфатні натрієвий - кальцієві джерела, що відрізняються по температурі, — від холодних з температурою 11,2°С (Кегамовський) до гіпертермальних з температурою до 55°С (Славяновський). Хімічний склад води, використовуваної для пиття і розливу в пляшки:
(джерело Славяновський) і
(джерело Смірновський № 1). Лікування хворих з хворобами органів травлення, урологічних і порушеннями обміну речовин. Створений ряд значних санаторних комплексів: санаторій «Ударник» (північний корпус, 1927—29 архітектор І. А. Фомін), базовий санаторій імені 20-го з'їзду КПРС (1956), «Дубовий гай» (1968, архітектор К. Ф. Бутузова і Б. А. Заріцкий), грязелікарня (1971, архітектор А. І. Никіфоров і ін.). Збереглися еклектичні дореволюційні споруди (в т.ч. в псевдомавританському стилі — дача еміра бухарського, нині — 2-й корпус санаторію «Ударник», 1907, архітектор Ст Н. Семенов), Пушкінська галерея (1901, архітектор Шиллер).
Літ.: Засоріна Т. А., Курорт Железноводськ, Ставрополь, 1968.
