Ефемеридна астрономія, розділ небесної механіки, в якому вивчаються питання, пов'язані з практичним вживанням теорій руху природних і штучних небесних тіл і обчисленням ефемерид . До проблем, вирішуваних Е. а., відносяться розробка теоретичних основ визначення координатних систем що вживаються в практичній астрономії, обчислення точних числових значень фундаментальних астрономічних і геодезичних постійних, необхідних для чисельного вираження координат небесних тіл і зірок, а також для обробки результатів астрономічних і геодезичних спостережень, складання астрономічних щорічників і таблиць. У 2-ій половині 20 ст завдання Е. а. поповнилися передобчислюванням спеціальних ефемерид для спостережень ІСЗ(штучний супутник Землі) як оптичними, так і радіотехнічними і лазерними засобами, для проведення сеансів радіолокації планет і лазерної светолокациі Луни.
Фундаментальне практичне значення астрономічних щорічників як чисельної основи теоретичних і прикладних астрономічних досліджень і космонавтічеських розрахунків, а також ефемерид, призначених для використання при виконанні геодезичних, географічних і гідрографії робіт і забезпечення морської і повітряній навігації, зумовила поява ще в 17 ст у Франції і Англії спеціальних наукових дослідницьких установ, вирішальних теоретичні і прикладні завдання. Вся робота в області Е. а., виконувана ефемеридними установами світу, координується спеціальною комісією Міжнародного астрономічного союзу і ведеться на основі міжнародної наукової співпраці.
