Естрадний танець
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Естрадний танець

Естрадний танець, вигляд сценічного танцю, невелика танцювальна сценка (танцювальна мініатюра), частіше за розважальний характер. Побудована на лаконічних засобах хореографічної виразності. Витоки Е. т. — в народній творчості, ранні його форми існували в Росії у виступах танцюристів в росіянах і циганських хорах, на народних гуляннях (з середини 19 ст). На початку 20 ст на естраді з'явився сценічний жанр танцювального лубка в виступах сатириків-куплетистів і танцівників, від якого почалася традиція комедійного номера на фольклорній основі (зберігається і в сучасному Е. т.). Перед 1-ою світовою війною 1914—18 на естраді були популярні «салонові» і «декадентські» танці, засновані на модних у той час бальних танцях (танго, кек-уок і ін.), ускладнені елементами акробатичної підтримки.

  Радянська танцювальна естрада успадкувала досвід дореволюційного мистецтва але репертуар вимагав оновлення. З початку 20-х рр. з'явилися нові різновиди Е. т., у тому числі сюжетна танцювальна мініатюра. Ці танці відрізнялися енергійними ритмами і такою ж пластикою. Кращі номери характеризувалися драматургічною завершеністю, ідейністю, дохідливістю виразних засобів. Ставилися спектаклі-огляди з танцювальними сценками, побудованими на основі побутової пластики, вирішеної ексцентрично. В процесі розвитку Е. т. надав значне вплив на все радянське хореографічне мистецтво. Сучасний Е. т. характеризується створенням великих концертних програм, він багатонаціональний по своєму складу і органічно входить в культуру народів Радянського Союзу.

  Літ.: Ковалів Е., З минулого російської естради, М., 1958; Російська радянська естрада. 1917—1929. Нариси історії, М., 1976.

  Н. Е. Шереметьевськая.