Еспарцет
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Еспарцет

Еспарцет (Onobryhis), рід рослин сімейства бобів. Переважно багатолітні трави, рідше чагарники, інколи однорічні трави. Стебла прямі або висхідні, листя непарноперисте з 12—25 листочків. Квітки рожево-червоні, в багатоквітковій довгій кисті. Боби односім'яні. Насіння гладке, жовто-зелене, фасольовідниє. Корінь стрижньовий, проникає на глибину 2—3 м-коду, інколи до 10 м. Понад 130 видів; у СРСР 62 види в основному на Кавказі, Україні і в Середній Азії. У культурі 3 види: Е. звичайний, віколістний, або посівний (О. viciifolia), Е. піщаний (О. arenaria) і Е. закавказький, або переднеазіатський (О. transcaucasica). Сорти Е. піщаного і його гібриди із звичайним і закавказьким районують в УРСР, РРФСР, Киргизькій РСР і Казахській РСР; Е. закавказький — в Закавказзі і на Північному Кавказі. Е. звичайний із-за недостатньої зимостійкості і невисокої врожайності витісняється двома іншими видами. Всі три види — коштовні кормові рослини. Обробляють на зелений корм, сіно, випас. Добре поєдаются всіма видами з.-х.(сільськогосподарський) тварин. У 100 кг зеленої маси 22 кормових одиниці, 3,1 кг перетравного протеїну, 6,5 г каротину. Рослина посухостійка, успішно зростає в лісостепових і степових районах майже на всіх грунтах, окрім кислих і заболочених. Добре розвивається на чорноземах, дещо гірше на червоно-коричневих грунтах. Віддає перевагу грунтам, багатим вапном. Може зростати на вапняних кам'янистих грунтах і крутих схилах. Запилюється комахами, в основному бджолами. Медонос. Площі посіву Е. у СРСР в 1977 близько 1 млн. га.

  Висівають Е. зазвичай під покрив ранніх зернових культур, декілька скорочуючи норму висіву останніх або скошувавши їх на зелений корм. На сіно Е. прибирають не пізніше середини цвітіння. У польових сівозмінах Е. використовують переважно як парозанімающую культуру. Збагачуючи грунт азотом і покращуючи її структуру, Е. є хорошим попередником всіх ярових культур. У кормових сівозмінах висівають в травосмесях з вогнищем безостим, овсяніцей луговий, люцерною або конюшиною. Культивують Е. також у Франції, Бельгії, Австрії, Швейцарії і інших країнах Європи, в Канаді, США.

  Літ.: Гладкий М. Ф., Корнілов А. А., Яценко Я. Л., Еспарцет, М. 1971.

  Ст М. Рабіновіч.