Ескімоси, народ, розселений від східного краю Чукотки ка Гренландії. Загальна чисельність — близько 90 тис. чоловік (1975, оцінка). Говорять на ескімоській мові . Антропологічно відносяться до арктичного типа монголоїдів. Е. сформувалися близько 5—4 тис. років назад в районі Берінг м. і розселилися на Ст — до Гренландії, досягнувши її задовго до н.е.(наша ера) Е. чудово пристосувалися до життя в Арктиці, створивши поворотний гарпун для полювання на морського звіра, човен каяк, снігове житло голку, глухий хутряний одяг і пр. Для самобутньої культури Е. у 18—19 вв.(століття) були характерні поєднання полювання на морського звіра і на оленя карібу, значні пережитки первобитно-коллектівістічеських норм в розподілі видобутку життя територіальними общинами. Релігія — культи духів, деяких тварин. У 19 ст Е. не мали (окрім, можливо, берінгоморських) родової і розвиненої племінної організації. В результаті контактів з прийшлим населенням в житті зарубіжних Е. сталися великі зміни. Значна їх частина перейшла від морського промислу до полювання на песців, а в Гренландії — до товарного рибальства. Частина Е., особливо в Гренландії, стала найманими робітниками. Тут же з'явилася дрібна місцева буржуазія. Е. Западной Гренландії сформувалися в окремий народ — гренландцев, що не рахують себе Е. На Лабрадорі Е. значною мірою змішалися із старожільчеським населенням європейського походження. Всюди залишки традиційної культури Е. швидко зникають.
В СРСР Е. — нечисленна етнічна група (1308 чоловік, перепис 1970), що живе змішано або в близькому сусідстві з чукчами у ряді населених пунктів східного побережжя Чукотки і на о. Врангеля. Їх традиційне заняття — морський звіробійний промисел. За роки Радянської влади в господарстві і побуті Е. сталися корінні зміни. З яранг Е. переселяються в упорядковані будинки. У колгоспах, в яких зазвичай об'єднуються Е. і чукчі, розвивається механізоване багатогалузеве господарство (морський звіробійний промисел, оленярство, охота і ін.). Серед Е. ліквідована неписьменність, склалася інтелігенція.
Л. А. Файнберг.
Е. створили самобутнє декоративно-прикладне і образотворче мистецтво. Розкопками відкриті ті, що відносяться до кінця 1-го тис. до н.е.(наша ера) — 1-у тис. н.е.(наша ера) кістяні наконечники гарпунів і стріл, т.з. крилаті предмети (імовірно, прикраси носових частин човнів), стилізовані фігурки людей і тварин, моделі човнів-каяків, прикрашені зображеннями людей і тварин, а також складним різьбленим орнаментом. Серед характерних видів ескімоського мистецтва 18—20 вв.(століття)— виготовлення статуеток з моржевого ікла (рідше — мильного каменя), різьблення по дереву, художня аплікація і вишивка (узори з оленячого хутра і шкіри, що прикрашають одяг і побутові предмети).
Літ.: Народи Сибіру, М. — Л., 1956;. Народи Америки, т. 1, М., 1959; Меновщиков Р. А., Ескімоси, Магадан, 1959; Файнберг Л. А., Суспільний устрій ескімосів і алеутів від материнського роду до сусідської общини, М., 1964; його ж, Нариси етнічної історії зарубіжної Півночі, М., 1971; Мітлянськая Т. Би., Художники Чукотки, М., 1976; Ray D. J., Eskimo art, Seattle — L., 1977.
