Ермітаж Державний — художній і культурно-історичний музей в Ленінграді, один з найбільших музеїв світу. Займає п'ять будівель: Зимовий палац (архітектор Ст Ст Растреллі, 1754—62), Малий Ермітаж (архітектор Же. Б. М. Валлен-Деламот, 1764—67) і Старий Ермітаж (архітектор Ю. М. Фельтен, 1771—87), будівля театру (архітектор Д. Кваренги, 1783—87) і Новий Ермітаж (архітектор Л. фон Кленце, 1839—52). Часом зародження ермітажних зборів вважається 1764, коли Катериною II була куплена в Берліні колекція з 225 картин, переважно творів голландської і фламандської шкіл. Значне число картин розміщувалося в апартаментах палацу, що називалися «Ермітаж» (від французького ermitage — місце самоти; пізніше ця назва перейшла на всю картинну галерею). Для Зимового палацу вироблялися закупівлі за межею крупних приватних колекцій картин: Брюля (1769), Кроза (1772), Уолполя (1779) і ін. Каталог картин Зимового палацу вже в 1774 налічував 2080 творів живопису. Поряд з картинами в збори Зимового палацу поступали колекції гравюр і малюнків, античних старовин, західноєвропейського прикладного мистецтва, різьблених каменів, монет і медалей, а також книг (бібліотека Вольтера). Розширення колекцій Е. відбувалося і в 19 ст, коли в Е. стали поступати археологічні матеріали з розкопок, зокрема, що поклали початок знаменитої скіфської колекції. Е. грав велику роль в розвитку російської культури, для нього було побудовано спеціальну музейну будівлю — Новий Ермітаж. Відвідини Нового Ермітажу були обмеженими, екскурсії до кінця 19 ст не допускалися. За розширення доступу в музей боролася прогресивна російська інтелігенція. У 1917 значна частина колекції Е. була евакуйована до Москви і повернена до Петрограду лише в 1920. Після Жовтневої революції 1917 колекція Е. значно збільшилася за рахунок націоналізованих зборів Строганових, Юсупових, Шувалових і ін., музею поступово передавалися колишні палацові приміщення і весь Зимовий палац. Була здійснена перебудова всієї діяльності Е., організація нових відділів. У роки Великої Вітчизняної війни 1941—1945 значна частина колекцій Е. була евакуйована в Свердловськ, але в Е. продовжувалася наукова і музейна робота. Нині Е. складається з 8 відділів: первісної культури; античного світу; культури народів Сходу; історії російської культури (що включає «Галерею 1812 роки» — портрети офіцерів і генералів, героїв Вітчизняної війни 1812); нумізматики; західноєвропейського мистецтва (картинна галерея з творами Леонардо да Вінчі, Рафаеля, Тіциана, Джорджоне, Д. Веласькеса, Би. Е. Мурільо, П. П. Рубенса, А. ван Дейка, Ф. Халса, Рембрандта, Х. Хольбейна Молодшого, Л. Кранаха, Дж. Рейнолдса, Т. Гейнсборо, Т. Лоренса, Л. Ленена, Н. Пуссена, А. Ватто, Е. Делакруа, О. Ренуара, П. Пікассо, А. Матісса; збори скульптури з творами Мікеланджело, А. Гудона, О. Родена; колекція малюнків, графіки, пам'ятників прикладного мистецтва); науково-просвітнього, ведучого екскурсійну і лекційну роботу; реставраційного. Експозиції музею займають понад 350 залів, відвідуваність — 3,5 млн. чоловік в рік. Е. веде велику наукову і науково-просвітню роботу, проводить наукові конференції, організовує археологічні експедиції, готує до видання наукові праці, каталоги альбоми і путівники. Значне місце в діяльності музею займають тимчасові виставки із зарубіжних музеїв. Нагороджений орденом Леніна (1964).
Літ.: Бенуа А., Путівник по картинній галереї імп.(імператор) Ермітажу, СП(Збори постанов) Би, 1911; Ермітаж за 200 років (1764—1964). Історія і склад колекцій, робота музею, Л. — М. (1966); Державний Ермітаж. Західноєвропейський живопис, (2 видавництва), т. 1, Л., 1976.
