Ерланга, Аїрланга (1001—1049), махараджа середньовічної держави Матарам на Яві. Вступив на престол Матарама в 1019. У 1022 успадкував від батька о. Валі, до 1037 об'єднав велику частину Східної і значну частину Центральної Яви. У історію Індонезії увійшов як «збирач земель яванців». Е. був світським і духовним главою держави. При нім Матарам став пануючою силою в центральних і східних районах архіпелагу, тоді як в західних районах як і раніше панувала Шрівіджайя . Союз між двома державами був закріплений (1035) браком Е. з принцесою з Шрівіджайі (що стала його 2-ою дружиною). Е. сприяв розвитку землеробства і торгівлі, заохочував літературу і мистецтва. Протегував індуїзму. Незадовго до смерті Е. розділив державу між побічними синами (дітей від обох законних дружин у нього не було) на Джангалу і Панджалу (Кедірі). після чого віддалився у відокремлену обитель і став аскетом.
