Шрівіджайя, Срівіджайя, індонезійська держава, що виникла біля середини 7 ст з центром в районі сучасного Палембанга (о. Суматра) на базі князівства або князівств, що існували, принаймні, з початку 3 ст Висуненню Ш. сприяло її вигідне географічне положення на торгівельній дорозі з Індії в Ю.-В.(південний схід) Азію і Китай і занепад Фунані . В 2-ій половині 7—9 вв.(століття) Ш. завоювала сусідні суматранськие держави, Західну Яву, Західний Калімантан, Малаккський півострів, ставши потужною морською імперією. Розквіт Ш. доводиться на 2-у половину 9—10 вв.(століття) — час правління династії Шайлендров. Ш., ймовірно, була деспотичною монархією ранньофеодального типа з розвиненою системою васальних стосунків. Основними джерелами доходів правителів Ш. були торгівля (Ш. вивозила золото, олово, продукти тропічного лісу і пр.), стягування торгівельних мит з багаточисельних іноземних судів і експлуатація населення (податки і дань). Близько 992 почалася боротьба Ш. з Матарамом за гегемонію на архіпелазі. Близько 1016 війна закінчилася перемогою Ш., але в 1025 в Ш. вторглися війська індійської держави Чола . Ці війни підірвали потужність Ш. Однако ще близько 2 століть Ш. зберігала провідне положення в західних районах архіпелагу. З кон. 13 ст на Ш. підсилили натиск яванці і сіамці. В середині 14 ст Ш. стала данником Маджапахита . Остання згадка про Ш. відноситься до 1376.
Ш. була одним з провідних культурних центрів Південно-східної Азії, світовим центром буддизму. Основною мовою був древнемалайський, офіциальним—санськріт. У історії Індонезії Ш. — перша держава, яка в політичному і культурному стосунках об'єднало значну частину архіпелагу, а також встановило широкі зв'язки з державами Південно-східної Азії, Індією, Китаєм і країнами Близького і Середнього Сходу.
Літ.: Wolters О. W., Early Indonesian commerce. A study of the origins of Srivijaya, lthaca, 1967; Coedés G., Les états hinduisés d’indochine et d’indonésie, P., 1964; Sastri K. A. N., History of Sri Vijaya, Madras, 1949.
