Маджапахит, індонезійська імперія з центром на острові Ява (1293 — близько 1520). Період М. був часом найбільшої централізації середньовічної Індонезії. Спираючись на густонаселені економічно високорозвинені райони центральної і східної Яви і на торгівельні міста побережжя північно-яванця, правителі М. поступово створили обширну острівну імперію, що об'єднала велику частину феодальних держав Індонезії. Засновник імперії Віджая (Кертараджаса) почав з відновлення території держави яванця Сингасарі, з династії якого він походив. Одночасно Віджая розширив і укріпив міжнародні політичні і економічні зв'язки держави яванця, встановлені його попередниками. Проти Віджаї і його сина Джаянегари, що преходівших об'єднання земель яванців у поєднанні з широкою паніндонезійськой політикою, неодноразово виступали феодали яванців (повстання Рангга Лаво в 1295, Сори в 1298—1300, Намбі в 1309—1316, Гуляй в 1319). В ході боротьби за централізацію держави висувався Гаджа Мада, енергійний політик і талановитий дипломат. Гаджа Мада поступово став фактичним правителем М., з 1331 займав пост мапатіха — головного міністра. Після придушення останніх феодальних заколотів (1331) М. перетворився на централізовану державу. Була укріплена верховна власність держави на землю, реформовані основні відомства феодальної держави, впорядкована податкова експлуатація селян-общинників, поставлених під строгий державний контроль. Були розроблені чітка система наділу землею феодалів служивих, нове зведення законів. До складу М. увійшов острів Балі, була об'єднана вся Ява, приєднано багато найбільш розвинених областей Суматри, Мадури, Сумбави, Калімантану, Сулавеси, ряд районів на Молукках і на Малаккськом півострові. Консолідація індонезійській території супроводилася змішенням буддизму з шиваїзмом і їх обох з місцевими віруваннями. 14 вік — час розквіту культури яванця: була створена історична поема «Нагаракертагама», поширювалося будівництво храмів, процвітали образотворчі мистецтва. В середині 15 століття почався занепад М. В 15 столітті М. втратив велику частину своїх володінь і тим самим контроль над торгівельними дорогами до островів прянощів — Молуккам. Династія Віджаї правила до 1451, але останній період її правління заповнений міжусобними війнами. У 1478 коаліцій тих, що виникли на С. Яви торгівельних мусульманських князівств удалося захопити столицю М.; до 1516 відноситься остання згадка про М., мабуть, що остаточно розпався близько 1520 на ряд князівств.
