Ерб (Erb) Вільгельм Генріх [30.11.1840, Вінвейлер, нині Рейнланд-Пфальц, - 29.10 (за іншими даними, 29.12). 1921, Гейдельберг], німецька лікарка, один з основоположників невропатології. Медичну освіту здобув в університетах Гейдельберга, Мюнхена, Ерлангена. Професор з 1869. З 1883 директор університетської клініки в Гейдельберге, де працював педагогом, клініцистом і ученим до 1917.
Основні праці Е. присвячені клініці і діагностиці нервових хвороб. Їм виділено багато форм нервово-м'язових захворювань: спастичний спінальний параліч, або хвороба Е. (1875); міастенія (1878—79); юнацька прогресуюча м'язова атрофія (1884) і ін. Одним з перших він вказав на зв'язок спинної сухотки з сифілісом; описав ряд синдромів поразки нервової системи (так званий бульбарний симптомокомплекс, комбінований параліч плеча і передпліччя і ін.). Е. — один з основоположників електродіагностики і електротерапії: він вніс великий вклад до вчення про м'язову і нервову електрозбудливість, описав точки роздратування м'язів і нервів (точки Е.), т.з. реакцію переродження і міотонічеськую реакцію, підвищення електрозбудливості рухових нервів при тетанії (симптом Е.).
Соч.: Handbuch der Elektrotherapie, Lpz., 1882; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Керівництво до приватної патології і терапії, т. 12, ч. 1 — Хвороби периферичних цереброспінальних нервів, До., 1878; Керівництво до хвороб довгастого мозку, СП(Збори постанов) Би, 1881,
Літ.: Nonne М., Wilhelm Erb. 1840—1921, в кн.: Grosse Nervenärzte, Bd 1, Stuttg., 1956.
