Ерве (Hervé) Гюстав (2.1.1871, Брест, — 25.10.1944, Париж), французький політичний діяч. У Французькій соціалістичній партії (заснована в 1902), потім в СФІО (з 1905) очолював «ультралівий» антимілітаристський напрям. З 1906 видавав газету «Ла гер сосиаль» («La Guerre sociale»), на сторінках якої відстоював програму антимілітаристської боротьби. На Штутгарті конгресі 2-го Інтернаціоналу (1907) пропагував ідеї відмови від мобілізації і повстання у відповідь на будь-яку війну (незалежно від її характеру). В. І. Ленін різко критикував «напіванархічні безглуздості» ервєїзма (див. Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 16, с. 72, 86—87). Еволюція Е, що почалася напередодні 1-ої світової війни. управо завершилася в 1914 відкритим переходом на позиції буржуазного шовінізму, пропаганду якого він вів в своїй газеті, перейменованій в 1916 в «Віктуар» («La Victoire»). Був виключений в 1916 з СФІО. У 1930-х рр. виступав прибічником націонал-соціалізму, закликаючи до зближення Франції з фашистською Німеччиною. У 1940 вів кампанію за передачу влади Ф. Петену.
