Епітафія (від греч.(грецький) epitáphios — надгробок), надмогильний напис, переважно віршований: невеликий вірш, зазвичай із зверненням до небіжчика або від небіжчика до перехожих («Перехожий, стій!...» і т. п.). Існувала і як реальний напис і як фіктивна (у збірці віршів). У європейській літературі Е. з'являється як різновид античною епіграми (в Симоніда Кеосського, 5 ст до н.е.(наша ера), і др.); як літературно-художній жанр користується популярністю в епоху середніх століть, Відродження і класицизму, потім поступово виходить з вживання; довше за інших живе пародична, сатирична Е., близька до епіграми нового часу (наприклад, в Р. Бернса). У новий час реальні Е., що мають художню гідність, — рідке явище (Е. борцям революції на Марсовому полі А. Ст Луначарського).
