Епідемія (греч. epidemía, від epí — на, серед і démos — народ), поширення якої-небудь інфекційної хвороби людини, що значно перевищує рівень звичайної (спорадичною) захворюваності на даній території. Обумовлена соціальними і біологічними чинниками. У основі Е. лежить епідемічний процес, тобто безперервний процес передачі збудника інфекції і безперервний ланцюг що послідовно розвиваються і взаємозв'язаних інфекційних полягань (захворювання, бактеріоносійство) в колективі. Інколи поширення захворювання має характер пандемії ; за певних природних або соціально-гігієнічних умов порівняно високий рівень захворюваності може реєструватися в даній місцевості тривалий період (див. Ендемія ) . На виникнення і перебіг Е. впливають як процеси, що протікають в природних умовах (природна очаговость, епізоотії і т. п.), так і головним чином соціальні чинники (комунальний благоустрій, побутові умови, стан охорони здоров'я і ін.). Залежно від характеру захворювання основними дорогами поширення інфекції під час Е. можуть бути водний і харчовий, наприклад при дизентерії і черевному тифі; повітряно-краплинний, наприклад при грипі; трансмісивний (див. Трансмісивні хвороби ) — при малярії і висипному тифі; частенько грають роль декілька доріг передачі збудника інфекції. Вивченням Е. і заходів боротьби з ними займається епідеміологія .
