Епамінонд (Epameinóndas) (близько 418, Фіви, — 362 до н.е.(наша ера), Мантінея), старогрецький полководець і політичний діяч. Із збіднілого знатного роду. Здобув хорошу освіту під керівництвом філософа-піфагорійця Лісида, був майстерним оратором. У 379 разом з Пелопідом очолив антиспартанський демократичний переворот у Фівах. Під час Беотійських воєн (378—362 до н.е.(наша ера)) за гегемонію в Греції між Беотійським союзом на чолі з Фівами і Пелопоннесським союзом на чолі із Спартою неодноразово обирався беотархом (одна з 7 головних посадових осіб Беотійського союзу) і призначався головнокомандуючим армією. Перемога при Льовктрах (371) і 3 походи до Пелопоннес (370, 369, 367) під керівництвом Е. привели до ослабіння Спарти і розпаду Пелопоннесського союзу, фіванський флот створений Е., підкорив острови Хиос, Родос і г а. Візантій. Військові успіхи Е. визначалися його полководницьким талантом і хорошою бойовою підготовкою фіванського війська. До Е. військо для ведення бою вишиковувалося в одну лінію важкої піхоти (фалангу ) при рівномірному розподілі сил по фронту. Атака велася паралельним фронтом. У битві при Льовктрах Е. мав в своєму розпорядженні менші сили, чим противник, і при паралельній атаці фіванци могли бути охоплені більш багаточисельною спартанською фалангою. Е. відмовився від рівномірного розподілу сил по фронту, зосередив ударну колону («священний загін») на напрямі головного удару і т.з. косою атакою (противники зближувалися під гострим кутом) добився повної перемоги. Оцінюючи вклад Е. у розвиток тактики, Ф. Енгельс писав: «Епамінонд першим відкрив великий тактичний принцип, який аж до наших днів визначає результат майже всіх вирішальних битв: нерівномірний розподіл військ по фронту в цілях зосередження сил для головного удару на вирішальній ділянці» (Маркс До. і Енгельс Ф., Соч., 2 видавництва, т. 14, с. 355). У битві при Мантінєє (362) Е. удосконалив нову тактику, організувавши тісну взаємодію атакуючої колони з кіннотою і легкою піхотою. У цій битві він був смертельно поранений.
