Енцефаломієліти (від греч.(грецький) enképhalos — головний мозок і myelós — спинний мозок), запалення головного і спинного мозку унаслідок поразки нейротропними вірусами (первинний розсіяний Е.) або як ускладнення інших інфекційних захворювань (наприклад, при корі, вітряній віспі, краснусі і пр.); в деяких випадках Е . розвивається після вакцинації проти сказу, віспи і ін. (вторинні Е.). При Е. можуть приголомшуватися також спинномозкові корінці і периферичні нерви (енцефаломієлополірадикулоневрит), черепні нерви, зокрема зрітельний (оптікомієліт), мозкові оболонки (менінгоенцефаломієліт). Е. частіше протікають гостро, з підвищенням температури тіла, м'язовими болями, різними неврологічними симптомами (паралічі, порушення чутливості, координації рухів і ін.). У важких випадках приєднуються трофічні порушення (пролежні і ін.), сепсис. По мінованії гострою стадії можливі залишкові явища — парези, порушення чутливості і ін. Лікування Е. таке ж, як при енцефаліті .
Літ.: Нейровірусні інфекції, Л., 1954; Панів А. Р., 3інченко А. П., Діагностика розсіяного склерозу і енцефаломієліту, Л., 1970.
