Елі де Бомон (Élie de Beaumont) Жан Батист Арман Луї Леонс (25.9.1798, Канон, департамент Кальвадос, - 21.9.1874, там же), французький геолог, член Паризької АН(Академія наук) (з 1835), іноземний член-кореспондент Петербурзької АН(Академія наук) (1857). Закінчив Політехнічне училище (1819), потім вчився в Гірській школі в Парижі. Професор Гірської школи в Парижі (з 1827) і Коллеж де Франс (з 1832). Довічний секретар Паризької АН(Академія наук) (з 1853). Проводив геологічні дослідження у Великобританії, Франції і Італії. Видав (спільно с П. Дюфренуа) геологічну карту Франції (1841) і склав капітальні зведення по її геологічній будові. У 1829 запропонував і в 1852 розвинув контракційну гіпотезу . Розробив методику визначення віку складчастості по стратиграфічних перервах і кутовим несогласиям. Будучи прибічником теорії катастроф Же. Кювье, Е. де Б. пояснював кожну стратиграфічну перерву наслідком «переворотів», налічуючи в історії Землі 32 катастрофи. Відводив важливу роль в процесах рудоутворення летким компонентам, що виділяються з магми; убачав зв'язок металевого орудненія з інтрузіями; ввів поняття про основні і кислі породи; вивчав поширення хімічних елементів в земній корі, метеоритах і організмах.
Соч.: Notice sur les systemes de montagnes, t. 1—3, P., 1852.
