Еліпс (від греч.(грецький) elleipsis — брак, опущення, випадання), пропуск в мові (тексті) мовної одиниці, що мається на увазі: звуку або звукосполучення (зазвичай в розмовній мові: «када» — коли, «мож-буті» — можливо), слова (словосполуки), що названого в контексті («У батька був великий письмовий стіл, а у сина маленький»), становить частину звороту («Ти у будь-якому випадку вийдеш сухим» [з води]) фразеологізму, що передбачається значенням і (або) формою ін. слів («Ти на роботу?» [йдеш]; [Я] «сиджу за гратами в темниці сирої...» — Пушкін), ясного з ситуації («Мені чорний» [кава, хліб...]). Е. синтаксичного члена, не відновлюваного однозначно, носить експресивний, емоційний характер і використовується як фігура стилістична («Я за свічку, свічка — в піч», До. Чуковський).
