Елізарова-Ульянова Ганна Іллівна
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Елізарова-Ульянова Ганна Іллівна

Елізарова-Ульянова Ганна Іллівна [14(26) .8.1864, Нижній Новгород, нині Гіркий, — 19.10.1935, Москва], активний учасник російського революційного руху, радянський державний і партійний діяч; сестра і соратник Ст І. Леніна. Член Комуністичної партії з 1898. У 1880 закінчила гімназію Симбірськую. З 1883 вчилася на Бестужевських вищих жіночих курсах в Петербурзі. З 1886 брала участь в студентському революційному русі. У справі брата А. І. Ульянова про замах 1 березня 1887 на Олександра III арештована і засуджена на 5 років заслання, відбувала її в с. Кокушкино, Казані, Самаре. У соціал-демократичний рух увійшла в 1894 в Москві, встановивши зв'язок з робочими кухлями. У 1896 в Петербурзі організувала зв'язок арештованого Леніна з Петербурзьким «Союзом боротьби за звільнення робочого класу», забезпечувала Леніна літературою, переписувала написані їм у в'язниці партійні документи і листи. Влітку 1897 за кордоном встановила зв'язок з групою «Звільнення праці». У 1898 член першого Московського комітету РСДРП. Коли Ленін був в засланні, організувала видання його роботи «Розвиток капіталізму в Росії». У 1900—02 в Берліні і Парижі, а потім в Росії вела роботу по сприянню «Іскрі» . В 1903—-04 на партійній роботі в Києві і Петербурзі. Учасниця Революції 1905—07; член редакції видавництва «Вперед». Перевела на російська мова книгу В. Лібкнехта про Революцію 1848 років в Германії і ін. У 1908—09 в Москві налагоджувала видання книги Леніна «Матеріалізм і емпіріокритицизм». У 1913 в Петербурзі працювала в «Правді», секретарем журналу «Освіта» і член редакції журналу «Робітниця». Організовувала в Росії збір засобів для партії і транспортування літератури. Заарештовувалася в 1904, 1907, 1912, 1916, 1917. Після Лютневої революції 1917 член Бюро ЦК РСДРП, секретар «Правди», потім редактор журналу «Ткач». Брала участь в підготовці Жовтневої революції 1917. У 1918—21 завідувач відділом охорони дитинства в Наркомсобесе, потім в Наркомпросе. Один з організаторів Істпарта і інституту Ст І. Леніна. До кінця 1932 науковий співробітник ІМЕЛ; секретар і член редакції журналу «Пролетарська революція». Написала спогади про Ст І. Леніне. Похована на Волковом кладовище в Ленінграді.

загрузка...

  Літ.: Пінчук Л., Старша сестра, в кн.: Жінки російської революції, М., 1968; Валика Д. А., А. І. Ульянова-Елізарова, в кн.: Славні наші землячки, Горький, 1968; Драбкина Е., А. І. Ульянова-Елізарова, М., 1970.

  Ю. Я. Махина.

А. І. Елізарова-Ульянова.