Елювій (від латів.(латинський) eluo — вимиваю), рихлі відкладення, що виникають при вивітрюванні вихідних (материнських) гірських порід на місці їх залягання. Е. складає кора вивітрювання і грунти . Розрізняють ортоелювій кристалічних (магматичних і метаморфічних) гірських порід, метаелювій ущільнених осадових порід і неоелювій молодих рихлих відкладенні (у двох останніх вихідні породи значною мірою складаються з переотложенних і слабо змінених продуктів вивітрювання). Найбільш типовий ортоелювії, склад якого змінюється від щебністо-брілового в холодному кліматі до глинистого у вологому і жаркому. По мірі розкладання розрізняють грубий сиаллітний Е., у якому зберігаються первинні алюмосилікати, кислий сиаллітниї Е., складений головним чином з новоутворених водних алюмосилікатов групи глинистих мінералів, і алітний, або ферраллітний Е ., в якому значна частина силікатів розкладена і представлена вільними гидроокисламі алюмінію і заліза.
