Електрофотографічне копіювання, електрографічне копіювання, ксерографія, один з найбільш поширених процесів копіювання документів (в т.ч. збільшених копій з мікрофільмів), заснований на використанні ефекту фотопровідності деяких напівпровідникових матеріалів, нанесених на спеціальну паперову, металеву або іншу основу, і їх здібності утримувати частки фарбувальної речовини за допомогою електростатичних сил. Принцип Е. до. запатентований в США в 1938; перші апарати для Е. до. створені в 1950. Широке поширення методу Е. до. обумовлено високою якістю копій, можливістю здобуття копій практично з будь-яких оригіналів, високою продуктивністю (понад 7000 копій в 1 ч), а також можливістю виготовлення друкарських форм для офсетних машин (див. Офсетний друк, Електрографія ) . В 70-х рр. розроблені способи Е. до., що дозволяють отримувати багатоколірні копії з тонових оригіналів.
Розрізняють Е. до. безпосереднє (пряме, непереносне) і непряме (або переносне). У першому випадку копії отримують безпосередньо на електрофотополупроводникової паперу ; в другому — з використанням проміжного носія інформації — «посередника», яким служать полірований металевий аркуш (зазвичай алюмінієвий), циліндр або гнучка стрічка, покриті шаром фотонапівпровідника (наприклад, аморфним селеном, селенідом або сульфідом кадмію). На мал.(малюнок) показана схема процесу безпосереднього Е. до. Фотонапівпровідниковий шар паперу (носія копії) в темноті заряджають (наприклад, за допомогою коронного електричного розряду) до потенціалу декілька сотень ст На заряджений т.ч. фотонапівпровідниковий шар проектують зображення оригінала: з освітлених (пробільних) ділянок шаруючи заряди стікають на провідну основу; ділянки, що виявилися неекспонованими (відповідні темним лініям оригінала), зберігають заряд. В результаті у фотонапівпровідниковому шарі виникає приховане зображення оригінала у вигляді «потенційного рельєфу», яке проявляють зазвичай за допомогою фарбувального порошку (тонера), часткам якого повідомляється заряд, по знаку зворотний заряду потенційного рельєфу. Частки тонера притягуються до заряджених ділянок потенційного рельєфу, утворюючи видиме зображення, яке потім закріплюється, наприклад нагріванням до температури плавлення порошку (розплавлені частки порошку склеюються з паперовою основою). При непрямому Е. до. приховане зображення оригінала утворюється в світлочутливому шарі «посередника». Проявлене за допомогою наелектризованого фарбувального порошку, воно потім переноситься на звичайний папір, кальку або інший носій копії. Процес закріплення зображення такий же, як при безпосередньому Е. до.
Е. до. здійснюється в електрофотографічних апаратах із застосуванням проміжних носіїв інформації і здобуттям копій на звичайних паперах і в апаратах із здобуттям копій на електрофотополупроводникової папері. Апарати Е. до. розрізняють по способах експонування, прояву («мокре» і «сухе») і закріплення зображення, по форматах оригінала і копії, мірі автоматизації і т. д. Експонування в апаратах переносного копіювання з «посередником» у вигляді пластини виробляється статичним способом — окремими кадрами; у апаратах з «посередником» у вигляді циліндра або стрічки застосовують динамічні способи (при яких оригінал, оптична система і поверхня «посередника» безперервно переміщаються відносно один одного). Тривалість експонування залежить від освітленості оригінала, світлочутливості фотонапівпровідника, якості оптичної системи. Наприклад, ротаційний стаціонарний електрофотографічний апарат ЕР-620Р (СРСР) виготовляє копії з проектної (конструкторською) документації на рулонному папері шириною 620 мм; швидкість копіювання близько 3 м-код / мин.
Літ.: Слуцкин А. А., Шеберстов Ст І., Копіювальні процеси і матеріали репрографії і малої поліграфії, М., 1971; Процеси і апарати електрофотографії, Л., 1972; Алферов А. Ст, Різник І. С., Шорін Ст Р., Оргатехника, М., 1973; Іванов Р. Н., Репрографія, М., 1977.
