Ейкен (Eucken) Рудольф (5.1.1846, Ауріх, Східна Фрісландія, — 15.9.1926, Йена), німецький філософ-ідеаліст, послідовник І. Р. Фіхте, творець концепції «метафізики духу». Професор філософії в Базелі (з 1871) і Йене (з 1874). Будучи противником позітівістсько-натуралістічеського світогляду, виступав за відродження ідеалістичної метафізики. Затверджуючи вічність і єдність духовного світу, його абсолютний сенс і цінність, Е. розвивав «ноологичеський» (від греч.(грецький) nóos — розум, дух) метод розуміння духовного життя не лише як психологічного явища, але і як вічній цінності. Закликаючи до створення нової релігійно-життєвої системи, в центрі її мислив особова істота; духовне життя представляв пронизаним етичним початком. Проте, звертаючись до релігії як абсолютної основи духовного життя, Е. критикував її історичні форми, негативно відносився до церкви. Нобелівська премія по літературі (1908).
Соч.: Die Einheit des Geisteslebens in Bewußtsein und Tat der Menschheit, Lpz., 1888; Der Kampf um einen geistigen Lebensinhalt, Lpz., 1896; Der Wahrheitsgehalt der Religion, Lpz., 1901; Der Sinn und Wert des Lebens, 9 Aufl., Lpz., 1921—22; Die Lebensanschauungen der großen Denker, 18 Aufl., B., 1922; Geistige Strömungen der Gegenwart, 6 Aufl., B., 1928; у русявий.(російський) пер.(переведення)— Сенс і цінність життя Хар., 1911.
Літ.: Беляєв Ст А., Філософія Р. Ейкена, СП(Збори постанов) Би, 1912; Блонський П. П., Сучасна філософія, ч. 1—2, М., 1918¾1922; Siebert O., R. Eucken’s Welt und Lebensanschauung, 4 Aufl., Langensalza, 1926; Becher E., R. Eucken und seine Philosophie, Langensalza, 1927.
