Езоп (Áisopos), старогрецький байкар 6 ст до н.е.(наша ера) За переказами, Е. був фрігийцем, вільновідпущеником, служив при дворі лідійського царя Креза і загинув насильницькою смертю в Дельфах. Біографічні відомості про нього легендарні. Йому приписувалися сюжети майже всіх відомих в античності байок. Короткі записи їх збираються з 4—3 вв.(століття) до н.е.(наша ера), в багаточисельних пізніх рукописах (10— 15 вв.(століття)) збереглося понад 300 байок з короткими «моралями». Ідейна концепція езоповськой байки скептична і песимістична; персонажі (головним чином тваринні) відверто умовні; оповідання стисле і прямолінійно; мова проста і близька до розмовного. Сюжети Е. склали основний фонд сюжетів європейської літ.(літературний) байки від Федра і Бабрія до Ж. Лафонтена і І. А. Крилова.
Ізд.: Aesopica, ed. У, Е. Perry, v. 1, Urbana, 1952; у русявий.(російський) пер.(переведення)— Байки Езопа, М., 1968.
Літ.: Гаспаров М. Л., Античні літературні байки, М., 1971; Nøjgaard М., La fable antique, t. 1, Kbh., 1964.
