Евтушенко Євгеній Олександрович (р. 18.7.1933, ст. Зима Іркутської області), російський радянський поет. Вчився в Літературному інституті ім. М. Горького (1951—54). Перша збірка віршів — «Розвідники прийдешнього» (1952), потім вийшли збірки «Шосе Ентузіастів» (1956), «Обіцянка» (1957), «Вірші різних років» (1959), «Помах руки» (1962), «Ніжність» (1962), «Катер зв'язку» (1966), «Йдуть білі снеги» (1969) і ін., поеми «Братська ГЕС(гідроелектростанція)» (1965), «Казанський університет» (1970); багаточисельні публікації в журналах і газетах. У кращих віршах і поемах Е. з великою силою виражено прагнення спіткати дух сучасності. У них переважають гостро цивільні мотиви. Поїздки по Радянському Союзу і зарубіжним країнам збагачують поезію Е. новими темами і враженнями. Його творчість залучає увага композиторів, у тому числі Д. Д. Шостаковіча («13 симфонія», «Страта Степана Разіна»). Твори Е. переведені на багато іноземних мов. Нагороджений орденом «Знак Шани».
Літ.: Рунін Би., Уроки однієї поетичної біографії, «Питання літератури», 1963 №2; Огнев Ст Ф., Книга про вірші, М., 1963; Макаров А., Роздуми над поемою Евг. Евтушенко, «Прапор», 1965 № 10; Солов'їв Ст, Достоїнства і прорахунки. Про нову книгу Євгенія Евтушенко, «Літературна газета», 1970, 13 травня; Лавлінський Л., «Сорокалетье — строга пора». Про лірику Євгенія Евтушенко, «Дружба народів», 1971 № 8.
