Дюкло Жак
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Дюкло Жак

Дюкло (Duclos) Жак (р. 2.10.1896, Луе, департамент Верхні Піренєї), діяч французького і міжнародного робочого руху. Народився в сім'ї тесляра. Почав трудову діяльність з 12 років як учень кондитера. У 1915—17 рядовим французької армії брав участь в 1-ій світовій війні 1914—1918. Після війни один з організаторів Республіканської асоціації колишніх фронтовиків (АРАК), з 1932 її віце-голова, з 1945 почесний голова. Відразу після підстави Французької комуністичної партії (ФКП, грудень 1920) вступив в її ряди. З 1926 член ЦК, в 1931—64 секретар ЦК ФКП, з 1931 член Політбюро. На 7-м-коді конгресі Комінтерну (1935) був вибраний членом ІККИ. У 1926—32 депутат парламенту, в 1936 знов вибраний до парламенту, в 1936—39 віце-голова палати депутатів. Брав діяльну участь в організації Народного фронту в Франції. У 1940 по процесу 44 депутатів-комуністів Д., що знаходився на нелегальному положенні, був заочно засуджений до 5 років тюремного висновку. Під час німецько-фашистської окупації Франції (1940—44) був одним з організаторів і керівників Руху Опору. У 1944—45 член Консультативної асамблеї Франції, в 1945—46 віце-голова Засновницьких зборів, голова групи депутатів-комуністів. У 1946—1958 депутат і голова групи ФКП в Національних зборах, в 1946—48 віце-голова Національних зборів. З 1959 сенатор і голова групи ФКП в сенаті. На президентських виборах 1969 кандидат від ФКП на пост президента Французької Республіки.

  Д. — автор ряду робіт по історії, теорії і практиці робочого руху.

  Соч.: Batailles pour la République, P., 1947; Écrits de la prison, P., 1952; De Napoléon III à de Gaulle P., 1964; La Première Internationale, P., 1964; Anarchistes d''hier et d''aujourd''hui, P., 1968; La Commune de Paris à l''assaut du ciel, P., 1970; Mémoires, t. 1—4, P., 1968—71; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Єдність дій робочого класу і Народний фронт, М., 1956; Вибрані твори, т. 1—2, М., 1959; На штурм піднебіння. Паризька комуна — передвісник нового світу, М., 1962; Майбутнє демократії, М., 1963; Голлізм, технократія, корпоративізм, М. 1964; Жовтень 17 року і Франція, М., 1967.