Дурранійськая держава, ранньофеодальна афганська держава (1747—1818), створена після розпаду імперії надір-шаха Афшара в 1747. Важливим чинником, що сприяв об'єднанню афганських земель в єдину державу, була необхідність боротьби з іранськими і могольськимі феодалами. Пануюче положення в Д. д. зайняли хани племені абдалі, вождь якого Ахмад-шах став главою держави. Само плем'я абдалі було перейменоване в дуррані (звідси назва Д. д.). Всі останні афганські племена визнали Ахмад-шаха Дуррані своїм верховним правителем. Розвал єдиної іранської держави, розпад імперії Великих Моголів, феодальні усобиці в Середній Азії створили сприятливу зовнішньополітичну обстановку не лише для збирання афганських земель в єдину незалежну державу, але і для поширення влади афганських феодалів на території сусідніх з Афганістаном країн (північно-західної Індії, східного Ірану, південного Туркестану). До 1761, після ряду успішних походів Ахмад-шаху, Д. д. перетворилася на величезну імперію. Утворення Д. д., центром якої сталі афганські області, сприяло підйому економіки, розквіту культури і зростанню міст Афганістану. Зростанню міст сприяли також жвава транзитна торгівля і приплив в країну пленних ремісників з Індії і Ірану. Столицею Д. д. до 1773/74 був м. Кандагар; у 1773/74, при Тімур-шаху (правив в 1773—93), столиця була перенесена до Кабула.
Зростання крупного феодального землеволодіння ханів афганських племен, розкрадання ними державних земель і земель шахського домена привели на початку 19 ст до розпаду Д. д., що завершився в 1818. На обламаннях Д. д. утворилося декілька князівств (Гератськоє, Кабульське, Кандагарськоє, Пешаварськоє і ін.). Розпаду Д. д. сприяла також боротьба народів, що попали під іго афганських феодалів (повстання сикхів Пенджабу в 50—60-х рр. 18 ст, повстання узбеків південного Туркестану в 1768, 1779, 1789 і ін.), і створення ними в ході цієї боротьби ряду незалежних держав.
Літ.: Рейснер І. М., Розвиток феодалізму і утворення держави у афганців, М., 1954; Ганковський Ю. Ст, Імперія Дуррані, М., 1958; Массон Ст М., Ромодін Ст А., Історія Афганістану, т. 2, М., 1965; Gandā Singh, Ahmad Shah Durrani, Bombay, 1959.
