Дуррес (Durrеsi), місто в Албанії, на березі затоки Дуррес Адріатичного моря. 53,2 тис. жителів (1967). Головний порт країни. Залізницею пов'язаний із столицею — м. Тірана і промисловими центрами Ельбасан і Лячи. Вузол шосейних доріг. Суднобудування, металообробка, харчова, тютюнова, шкіряна, гумова промисловість. База морського рибальства і рибної промисловості. Туристський центр і приморський кліматичний курорт. Зима тепла волога (середня температура січня 5°С), літо тепле, сухе (середня температура липня біля 25°С); опадів 1100—1800 мм в рік. Лікування хворих із захворюваннями органів дихання нетуберкульозного характеру, з функціональними розладами нервової системи, вторинними анеміями і ін.
Д. заснований під назвою Епідамн близько 627 до н.е.(наша ера) керкирянамі і корінфянамі. У 229 до н.е.(наша ера) був обложений іллірійцамі, але тут же узятий римлянами, що перейменували його в Діррахий. Розташований проти Брундізія (гавань на Ю. Італії), Д. у римську епоху був вузловим пунктом комунікацій між Італією і Грецією. Від Д. йшла важлива сухопутна дорога до Салонік — Віа Егнация (Via Egnatia). Служив базою римських військ на Балканах. Під Д. у 48 до н.е.(наша ера) Помпей завдав поразки військам Цезаря. У 314 зруйнований в результаті землетрусу, але знов відбудований і процвітав як головний центр римської провінції Новий Епір. З 1-ої половини 9 ст Д. — центр візантійської феми. Близько 989 був завойований болгарським царем Самуїлом. У 1005 Д. був завойований візантійськими військами і після падіння так званого Першого болгарського царства увійшов до складу Візантії. У 1081 і 1185 був захоплений на короткий термін норманнами. У 1205 в Д. затвердилися венеціанці. У 1213 на Д. поширилася влада царства Епірського. У 1272—1336 Д. належав Неаполітанському королівству, в 1336—92 — Сербії, з 1392 — Венеції. У 1501 захоплений турками. У 1912—20 столиця звільненої від турецького іга Албанії, а потім — центр префектури. У 1915 окупований італійськими, в 1916—18 австро-угорськими військами. У 1939 захоплений фашистською Італією. Звільнений народно-визвольною армією Албанії в 1944.
Літ.: Casson St., Macedonia, Thrace and Illyria..., Oxf., 1926; Historia e shqipеrisе, v. 1—2, Tiranë, 1959—65.
