Друзи (араб. дуруз), араби — прибічники мусульманської релігійної секти; одне з відгалужень ісмаїлізма (див. Ісмаїліти ). Проживають в Лівані, Сирії, небагато — в Ізраїлі. Чисельність до 400 тис. чіл. (1969). Секта Д. виникла на початку 11 ст під впливом проповіді батінітського місіонера Даразі (названа по його імені) серед ісмаїлітов Єгипту і Південного Лівану. Один з найбільших ідеологів Д. — ас-Сайід Абдалла ат-Танухи (помер 1480). Д. поєднують принцип єдинобожності з визнанням останнього втілення божества у фатімідськом халіфові Хакиме (правив в 996—1021) і чеканням його другого пришестя. Розділяють вчення про переселення душ своїх єдиновірців. Складають замкнуту організацію, очолювану уккаль (розумні, знаючі), які керують масою віруючих (джуххаль — неосвічені). Релігійні збори уккаль проходят в культових будівлях, розташованих зовні населених пунктів. Впродовж середніх століть і нового часу Д. мали свою спадкову землевласницьку аристократію, династії правлячих емірів (Маани, Шихаби і ін.). Найбільшого підйому влада друзських емірів в Лівані досягла при Фахр-аддіне II Маане (правив в 1590—1633) і Башире II Шихабе (правив в 1788 або 1789—1840). Основним заняттям населення було землеробство; ремеслом і торгівлею Д. до початку 20 ст майже не займалися. На початку 18 ст частина Д. переселилася в Хауран (Сирія), район Джебель-друз.
В 40—60-х рр. 19 ст в Лівані відбувалися озброєні зіткнення між Д. і хрістіанамі-маронітамі, що виникли на основі класових протиріч між крестьянамі-маронітамі і їх феодальними сеньйорами, — Д. Релігиозний антагонізм розпалювався інтригами тих, що змагалися в Сирії і Лівані європейських держав (найбільш крупні конфлікти в 1841, 1845, 1860). Спроби властей імперії Османа в 2-ій половині 19—20 вв.(століття) покласти край друзським «вільностям» (відсутність військової повинності, право носіння зброї, необмежена влада друзськой знаті над останніми Д.) викликали часті антитурецькі виступи (1869, 1888, 1894—1897, 1904, 1910 і ін.). В період французького мандата (1920—43) Д. Сирії і Лівану брали участь в антиімперіалістичній боротьбі. Джебель-друз був центром загальносирійського національного повстання 1925—27. Прогресивно-соціалістична партія Лівану (заснована в 1949, лідер Камаль Джумблат), що полягає в значному числі з Д., активно брала участь в антиімперіалістичному повстанні літом 1958.
Літ.: Беляєв Е. А., Мусульманське сектантство, М., 1957; Ханна Абі Рашид, Джебель Ад-друз, Каїр, 1925; Hitti P. До., The origins of the Druze people and religion, N. Y., 1918. див.(дивися) також літ.(літературний) при статтях Ліван і Сирія .
