Другий Афінський морський союз (378/377—355 до н.е.(наша ера)), військово-політичне об'єднання (симмахия ) ряду старогрецьких полісів під керівництвом Афін. Союз був створений в цілях боротьби за панування в морі і чорноморських протоках Егейськом, опанування північних ринків збуту і джерел сировини, особливо районів Фракиі і причорномор'я, в чому були вельми зацікавлені Афіни Візантій, острівні поліси моря Егейського (Хиос, Родос, Мітілена і ін.). Завданням союзу була також протидія Спарті як в її прагненні ліквідовувати демократичні порядки в грецьких полісах, так і у встановленні її гегемонії в Греції. Він був створений всупереч умовам Анталкидова світу 387 до н.е.(наша ера) До 374 число членів Ст А. м. с. досягло 70. Спарта договорами 374 і 371 була вимушена визнати існування Ст А. м. с. після ряду запеклих військових зіткнень з ним. Ст А. м. с. був заснований на демократичніших принципах, ніж Делосський союз . На чолі нього були поставлені два рівноправні органи: синедріон (рада) союзників і афінське народне зібрання, причому фінансами союзу відав синедріон, який встановлював розміри добровільних асигнувань для кожного члена. Що проте виявлялися з 60-х рр. 4 ст до н.е.(наша ера) великодержавні тенденції Афін, посягання на права союзників (свавілля і насильства при зборі внесків, утиск прав синедріону, порушення автономії) привели до повстання проти Афін їх більшої частини і так званій Союзницькій війні 357—355, результатом якої був розпад союзу. Офіційно він був розбещений македонським царем Філіппом II після битви при Херонєє (у 338).
Істочн.: Другий Афінський морський союз (377 р. до н.е.(наша ера)), у кн.: Хрестоматія по історії древньої Греції, М., 1964, с. 376—78.
Літ.: Marchall F. Н., The Second athenian confederacy, Camb., 1905; Accame S., La lega ateniense del secolo IV а. C., Roma, 1941.
