Делосський союз
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Делосський союз

Делосський союз, Перший афінський морський союз, в Древній Греції союз приморських міст і островів моря Егейського, що об'єдналися в 478/477 до н.е.(наша ера) під гегемонією Афін . Д. с. виник в період греко-персидських воєн (500—449) як об'єднання грецьких полісів для спільної боротьби проти персидської держави Ахеменідов . Формально це був союз незалежних і рівноправних полісів. Збори союзу відбувалися на острові Делос в святилищі Аполлона, де зберігалася (до 454/453 дон. е.) союзна казна, що знаходилася у веденні 10 виборних скарбників. Фактично із самого початку справами союзу стали управляти афіняни: афінські стратеги керували спільними військовими операціями, вони ж визначали розміри грошової податі (фороса) і виробляли його розкладку серед союзників. Спочатку деякі союзники замість фороса споряджали кораблі з екіпажем, але афіняни віддавали перевагу грошовим внескам. До кінця 40-х рр. 5 ст до н.е.(наша ера) не платили фороса, поставляючи кораблі і війська, лише Лесбос, Хиос і Самос (останній — до повстання 440—439). Останні союзні міста увійшли до податниє округів (спочатку їх було три, а з 443/442 — п'ять: Іонійський, Карійський, Геллеспонтський, Фракийський, Острівний; близько 437 Карійський був сполучений з Іонійським). На чолі податних округів були поставлені афінські уповноважені — «єпископи» (греч. epískopos, буквально — спостерігач); у ряді випадків вони ставили в містах тимчасові або постійні гарнізони, конфіскували у місцевих громадян землі, засновувавши на них військово-землеробські поселення (див. Клерухиі ). Визначення розмірів і розкладка фороса (його розмір мінявся; наприклад, Арістід встановив його в 460 талантів, в 425 він складав 1300 талантів) між містами вироблялися кожні чотири роки афінським народним зібранням в законодавчому порядку. У епоху розквіту в Д. с. входило до 200 міст. У 454/453 під приводом того, що тримати на острові Делос казну небезпечно, афіняни перевезли її в Афіни; з того часу афінський уряд самовільно нею розпоряджалося. Афіни все рішучіше стали втручатися у внутрішні справи союзних міст, встановлювати в них вигідні для себе порядки, виявляючи явне прагнення підпорядкувати ці міста своєму постійному контролю. Спроби окремих союзників вийти з-під афінської опіки і з союзу негайно присікалися [були пригнічені повстання на островах Наксос (467—466), Тасос (465—463), в Халкиде (446—445) і ін. місцях]. Під афінський контроль була поставлена вся торгівельна діяльність союзних міст; афінська монета оголошена обов'язковою, а в 434 до н.е.(наша ера) союзникам заборонений випуск своєї срібної монети; повсюдно введені афінські міри ваги. Була обмежена і юрисдикція союзників: всі справи, що стосувалися їх взаємин з Афінами, а потім і всі найбільш значні справи громадян союзних міст стали розглядатися в афінському суді. Т. о., Д. с. перетворився на Афінську морську державу. У роки Пелопоннесськой війни 431—404 (особливо після невдалої для Афін сіцілійської експедиції в 413) почалося масове відпадання союзників; у 404 Афіну, потерпілих поразка у війні, вимушені були на вимогу спартанців і їх союзників ліквідовувати Д. с.

  Літ.: Космінський А., Перший афінський Союз, «Варшавські університетські вісті», 1886 № 7—9; 1887 № 1; Лурье С. Я., Експлуатація афінських союзників, «Вісник древньої історії», 1947 №2: Busolt G., Swoboda Н., Griechische Staatskunde, 3 Aufl., H. 1—2, Münch., 1920-26; Bengtson H., Griechische Geschichte, 2 Aufl., Münch., 1960.

  Д. П. Каллістов.