Дроблення в техніці, процес руйнування шматків твердого матеріалу для зменшення їх розміру. Шматки руйнуються зовнішніми силами, що долають сили зчеплення між частками матеріалу. Д. принципово не відрізняється від подрібнення . Умовно вважають, що при Д. отримують продукти більше, а при подрібненні дрібніше 5 мм . Способи Д. ( мал. 1 ): розчавлювання розколювання, стирання і удар. Міцні і абразивні матеріали дроблять переважно розчавлюванням, міцні і в'язкі — розчавлюванням із стиранням, м'які і крихкі — розколюванням і ударом. Робота Д. витрачається на деформацію шматка і на утворення нової поверхні дрібних шматків. Велика частина витраченої енергії розсівається у вигляді тепла, і лише невелика доля перетвориться у вільну поверхневу енергію твердого тіла. Повна робота Д. дорівнює сумі робіт на деформацію і на утворення нових поверхонь. Ета узагальнена формула запропонована П. А. Ребіндером (1944). Для наближених розрахунків приймають, що робота по Д. шматка розміром Д при даній мірі Д. прямо пропорційна Д 2,5 . Д. характеризують мірою Д., тобто відношенням розмірів найбільших шматків в матеріалі до і після Д. Ін.(Древн) показник — питомий витрата енергії, тобто кількість квт · ч на 1 т роздробленого матеріалу. Д. комбінують, як правило, з грохоченням . Розрізняють Д. у відкритому ( мал. 2 , а) і замкнутому ( мал. 2 , би) циклі. У 1-м-коді випадку готовий по великій продукт відсівають на гуркоті перед дробаркою, а також отримують після Д.; в 2-м-коді — матеріал після дробарки просіюється на гуркоті на великий і дрібний (готовий); крупний матеріал повертається для додрабліванія в ту ж дробарку. Для здобуття високих мір Д. застосовують послідовно декілька прийомів (стадій) Д. Прі збагаченні руди дроблять в 2, 3 або 4 стадії, питома витрата енергії на Д. від шматків розмірами 900—1200 мм до шматків 25 мм — 1,5—3 квт · ч на 1 т руди.
Д. ручне і вогневе було відоме за 3000 років до н. е.(наша ера) Прості машини — падаючі товкачі (товкотнечі), що приводяться в рух водяним колесом, застосовувалися вже в середні віки і описані Р. Агріколой. Машинне Д. розвивається з початку 19 ст (див. Дробарка ).
З 50-х рр. в СРСР і ін. країнах досліджують гидровзривниє, термічні, електротермічні і ін. способи Д., проте на найближчі десятиліття головними залишаться описані механічні способи.
Д. застосовують в гірській, металургійній, хімічній, харчовій промисловості, в будівництві і сільському господарстві.
Літ.: Льовенсон Л. Би., Клюєв Р. М., Виробництво щебеня, М., 1959; Андрєєв С. Е., Зверевіч Ст Ст, Перов Ст А., Дроблення, подрібнення і грохочення корисних копалини, 2 видавництва, М., 1966; Праці Європейської наради по подрібненню, пер.(переведення) з йому.(німецький), М., 1966; Арш Е. І., Віторт Р. До., Черкаський Ф. Би., Нові методи дроблення міцних гірських порід, До., 1966; Пономарев І. Ст, Дроблення і грохочення вугілля, М., 1970.
