Драгойчева Цола (р. 22.8.1898, р. Бяла-Слатіна), болгарський державний і політичний діяч, Герой Соціалістичної Праці НРБ(Народна Республіка Болгарія) (1963), Герою НРБ(Народна Республіка Болгарія) (1968). Член Болгарської комуністичної партії з 1919. Народилася в сім'ї робітника. У 1921 закінчила Вищий педагогічний інститут. Брала участь в антифашистському повстанні 1923. За революційну діяльність в 1925 засуджена на смертну страту, замінену безстроковою каторгою (у 1932 амністована). У 1937 вибрана членом ЦК, в 1940 — членом Політбюро ЦК компартії. У 1941 арештована і поміщена в концтабір, звідки бігла. У 1942 заочно засуджена на страту. Брала участь в повстанні 9 вересня 1944. У 1944—48 головний секретар Національного комітету Вітчизняного фронту, голова Комітету болгарських жінок, член Ради МДФЖ(Міжнародна демократична федерація жінок), голова Національного комітету захисту світу. У 1947—57 міністр зв'язку і шляхів сполучення. З 1957 голова Всенародного комітету болгаро-радянської дружби. З 1963 заступник голови Національного комітету Вітчизняного фронту. З 1966 член Політбюро ЦК компартії. Міжнародна Ленінська премія «За зміцнення світу між народами» (1972). Нагороджена 2 орденами Р. Дімітрова, орденом Леніна.
