Дост Мухаммед (1790, по ін. даним, 23.12.1793, — 9.6.1863, Герат), афганський емір (з 1834). Двадцятий син Паїнда-хана, глави племені баракзаєв. Після розпаду Дурранійськой держави в 1818 управляв (з 1826/27) Кабульським і Газнійським князівствами. У 1834 проголосив себе еміром, поклавши початок новою, Баракзайськой династії. Об'єднувальна політика Д. М., в якій він намагався заручитися підтримкою Росії, зустріла протидію Великобританії. У 1838 Великобританія розв'язала війну проти Афганістану (див. Англоафганськие війни 19—20 вв.(століття)). На першому її етапі Д. М. активно брав участь в наданні відсічі агресорам, але в кінці 1840 здався в полон і був висланий до Індії. У 1842 англійці, потерпілі поразка у війні, були вимушені звільнити Д. М. Он повернувся до Афганістану і знов зайняв пост еміра. Протягом 1855—63 приєднав Кандагар, Східний Систан, землі на лівобережжя р. Амударьі, Герат.
Літ.: Халфін Н. А., Провал британської агресії в Афганістані, М., 1959; Бабаходжаєв М. А., Боротьба Афганістану за незалежність, М., 1960; Массон Ст М., Ромодін Ст А., Історія Афганістану, т. 2, М., 1965.
