Допоміжне виробництво, частина виробничої діяльності підприємства, необхідна для обслуговування основного виробництва і забезпечення безперебійного виготовлення і випуску його продукції. Найважливіші завдання Ст п.: виготовлення і ремонт технологічного оснащення, тари і спецінструменту і постачання ними основних цехів; забезпечення підприємства всіма видами енергії, ремонт енергетичного, транспортного і механічного устаткування контрольно-вимірювальної апаратури, догляд і нагляд за ними; ремонт будівель і споруд і господарського інвентаря; приймання, зберігання і видача в цехи підприємства сировини, матеріалів, напівфабрикатів і ін. До Ст п. може бути віднесена діяльність транспортного і складського господарства підприємства. Ст п. визначається особливостями основного виробництва, розмірами підприємства і його виробничими зв'язками. Ст п. в основному здійснюється в допоміжних цехах. У складі крупних комбінатів і об'єднань (наприклад, металургійний, хімічний і ін.) створюються спеціалізовані цехи і підприємства по обслуговуванню основного виробництва. Перспективний напрям вдосконалення Ст п. — передача найбільш відповідальної і трудомісткої частини допоміжних робіт спеціалізованим підприємствам, обслуговуючим промисловість даного району. Це дозволяє застосовувати в Ст п. високопродуктивну технологію і передові методи виробництва здешевлювати виконання відповідних робіт на підприємствах, що обслуговуються спеціалізованими ремонтними, інструментальними і іншими базами, забезпечувати зростання продуктивності праці. У міру технічного вдосконалення основного виробництва необхідний паралельний розвиток Ст п. і підвищення його технічного і організаційного рівня. На крупних підприємствах і об'єднаннях Ст п. слід розвивати на основі централізації і спеціалізації робіт, що забезпечують його найбільшу ефективність.
