Допоміжні робітники, робочі підприємства, що виконують роботи по обслуговуванню основного виробництва і сприяючі його ефективному здійсненню. До Ст р. відносяться робітники допоміжних цехів і служб підприємства, а також робітники основних цехів, зайняті допоміжними роботами.
Виділяється декілька основних груп Ст р.: робітники по наладці устаткування; контролю якості і випробуванню продукції; ремонту і черговому обслуговуванню устаткування; ремонту і обслуговуванню енергосилового господарства; прийманню, зберіганню, видачі матеріальних цінностей на складах і в коморах; навантажувально-розвантажувальним і транспортним роботам; прибиранню приміщень; малому ремонту і черговому обслуговуванню будівель і споруд; інструментальним роботам. Ст р. на підприємствах багатьох галузей промисловості СРСР складають близько половини всього робочого складу. У міру розвитку технічного прогресу, ускладнення устаткування основного процесу і підвищення рівня механізації і автоматизації виробництва істотно підвищується роль Ст р. в освоєнні підприємством досконалішої техніки і нової продукції. На крупних підприємствах важливими передумовами успішного виконання допоміжних робіт, зростання їх ролі є централізація і спеціалізація обслуговування. Чисельність Ст р. розраховується по нормах часу і нормах обслуговування. Оплата праці Ст р. на нормованих роботах виробляється на основі відрядних розцінок, на ненормованих роботах — згідно із змінним нормо-завданням, по годинних тарифних ставках.
Літ.: Методика розробки нормативів чисельності допоміжних робітників, М., 1964 (НДІ праці); Методика розробки норм обслуговування для допоміжних робітників, М., 1964 (НДІ праці); Пруденський Р. А., Праця і час, М., 1965; Петроченко П. Ф., Нормування праці в СРСР, М., 1964.
