Допоміжна мова , всяка штучна мова, службовець для приватних видів спілкування, на відміну від природної мови, яка є основним засобом спілкування, обслуговуючим всі сфери і види людської діяльності. Під Ст я. розуміють як різні коди і абстрактні мови типа мови-посередника при автоматичному переведенні, так і міжнародне Ст я., службовець цілям інтернаціонального спілкування і що наближається по функціях до природної мови. Питання про міжнародне Ст я. має трьохвікову історію; існує безліч проектів такої мови (есперанто, воляпюк, ідо, окциденталь, новіаль, інтерлінгва і ін.). До міжнародного Ст я. пред'являються наступні вимоги: просте, ясне і точне вираження існуючих понять, здатність виражати нові поняття, простота і раціональність структури, мотивованість стосунків між означаємим і що означає, однозначність.
Ст я. може будуватися на основі логічної класифікації понять і умовної системи їх вираження («апріорний» тип Ст я.) або за зразком існуючих мов і на базі їх словарного матеріалу («апостеріорний» тип). Серед проектів міжнародного Ст я. є також мови змішаного типа (наприклад, есперанто) і усічені варіанти тих, що існують природних мов (піджін, бейсик і т.п.). Створення міжнародного Ст я. не означає заміни ним всіх національних мов; сферою вживання Ст я. буде інтернаціональне спілкування. Рішення питання про будову Ст я. тісно пов'язано з проблемами загального мовознавства. Галузь мовознавства, що вивчає принципи побудови Ст я., називається інтерлінгвістікой . Проблема міжнародного Ст я. обговорювалася на 6-м-коді Міжнародному конгресі лінгвістів в Парижі (1948). З 1924 існує Асоціація міжнародної допоміжної мови.
Літ.: Ахманова О. С., Бокарев Е. А., Міжнародна допоміжна мова як лінгвістична проблема, «Питання мовознавства», 1956 № 6; Бодуен де Куртене І. А., Допоміжна міжнародна мова, Ізбр. праці по загальному мовознавству, т. 2, М., 1963; Грігорьев Ст П., Про деякі питання інтерлінгвістіки, «Питання мовознавства», 1966 № 1; Дрезен Е. До., За загальною мовою. (Три століття шукань), М. — Л., 1928; Schuchardt Н., Weltsprache und Weltsprachen, Strassbourg, 1894; Couturat L. et Leau L., Histoire de la langue universelle, P., 1907; Baudouin de Courtenay I., Zur Kritik der künstlichen Weltsprachen, в сб.(збірка): Annalen der Naturphilosophie, Bd 6, Lpz., 1907; Jespersen O., An international language, L., 1928; Jacob Н., A planned auxilary language, L., 1947; Martinet A., La linguistique et les langues artificielles, «Word», 1946 № 1; Actes du sixième congres international des linguistes, P., 1949; International auxiliary language association. Annyal reports for 1938, N. Y., 1939.
