Дон Кихот (Don Quijote), герой романа М. Сервантеса «Хитромудрий ідальго Дон Кихот Ламанчський» (2 тт., 1605—1615). Мандруючи по розореній і пригноблюваній Іспанії кінця 16 ст, він завжди готовий на рицарські подвиги в ім'я любові до людини, хоча життя грубо руйнує його ілюзії. Їх невідповідність історичної реальності створює незліченні пародійно-гротескові ситуації. Д. До. втілює трагедію гуманіста, що переконався в нездійсненності ідеалів справедливості і гармонії людських відносин. Трагікомічний і гуманістичний сенс образу Д. До. набув загальнолюдського значення. Ім'я «лицаря сумного образу» придбало різне тлумачення в творах світової літератури і мистецтва, стало прозивним для позначення людини благородного, сміливого, великодушного, але далекого від дійсності. До образу Д. До. неодноразово зверталися в своїх літературно-критичних і публіцистичних виступах представники російської культури: Ст Р. Белінський, Н. А. Добролюбов, Д. І. Пісарев, І. С. Тургенев, М. Е. Салтиков-щедрін, Ф. М. Достоєвський, А. В. Луначарський і ін.
Літ.: Тургенев І. С., Гамлет і донкіхот, в кн.: Тургенев І. С., Повне зібрання творів і листів в 28 томах. Вигадування, т. 8, М-код.—Л., 1964, с. 169—192; Державін До. Н., Сервантес. Життя і творчість М., 1958; Снеткова Н., Дон Кихот Сервантеса, М-код.—Л., 1965; Сервантес і усесвітня література. Сб. статей, М., 1969; Predmore R. L., The world of Don Quixote, Camb. (Mass.), 1967.
