Доля (юридичний), універсальний засіб розподілу благ, тягот, суспільних посад і ін., що виникло і широко поширене у всіх древніх суспільствах. Особливе значення придбало в сільській (сусідською) громаді для визначення наділів орної землі, передаваної в індивідуальне користування (отриманий т.ч. наділ також називається Ж., наприклад старогрецький «клерос», старопольський «треб» і т. п.). У Афінах (5 ст до н. е.(наша ера)) Ж. застосовувався для призначення на суспільні посади. У Древньому Римі Ж. також вказував приреченого при т.з. децимациі (страти кожного десятого при групових злочинах або якщо винен не встановлений). Феодальне право і звичай зберегли Ж., у тому числі для розподілу спадку, тих або інших ділянок громадської землі, податків і повинностей.
Же. був неодмінним елементом процесуального права на Русі, дуельних звичаїв і тому подібне В дореволюційній Росії Ж. використовувався у виборчому праві (наприклад, ст. 17 Положень про вибори в Державну думу від 11 грудня 1905), при призначенні колегії засідателів присяг і тому подібне
