Жречество, служителі культу, що почиталися як посередники в спілкуванні людей з уявним світом богів і духів (слово «жрець» походить від старослов'янського «жрьті» — приносити в жертву). Виникнення Ж. пов'язано з розвитком релігії. В первісних племен і деяких сучасних народів (австралійцев-аборигенів, папуасів, ведда, огнеземельцев і ін.) не було спеціальних служителів культу; релігійно-магічні обряди здійснювалися переважно главами родових груп від імені всього роду або людьми, по особистих якостях що здобули репутацію тих, що «знають» прийоми дії на уявний світ духів і богів (знахарі, чаклуни, шамани). З розкладанням первісної общини, загальною соціальною диференціацією виділяються і професіонали-жерці, що привласнюють собі монопольне право зносин з духами і богами. Закріплюється спадкоємність Же., інколи дорогою прямій спадковості жрецького звання. Складаються особливі корпорації жерців; вони зазвичай і за походженням і по положенню близькі до вождів, які і самі частенько виконують жрецькі функції (священні вожді, «царі - жерці»). У класових рабовласницьких і феодальних суспільствах Же. зазвичай складало частину панівного класу. У Давньому Єгипті, Вавілонії, Ірані храмовоє Ж. володіло величезними багатствами, землею, рабами, мало в своєму розпорядженні велику політичну владу. Жерці були охоронцями всіх наукових знань, що були. У древній і середньовічній Індії жерці-брахмани, що змагалися зі світською владою, складали саму верхню верству населення. Таке ж положення займали жерці і в древніх державах Америки (особливо в Мексиці і Перу). У Іудеєві 6—1 вв.(століття) до н.е.(наша ера), коли не стало світській владі (царів), вся економічна, політична і ідеологічна могутність зосередилася в руках єрусалимського Ж.: це була «ієрократічеськая» форма держави. Лише у античній Греції і Римі Ж. не грало самостійної ролі — посади жерців були виборними і заміщалися зазвичай цивільними особами, але і в цих державах жерці користувалися значними перевагами і робили вплив на політичне життя. То ж було в Японії.
В Китаї даоську релігію очолювали багаточисельні жерці (даоси), але конфуціанський культ завжди знаходився в руках світських осіб — від імператора до глави роду. Релігійно-міфологічні і богословські спекуляції професійних жерців сприяли ускладненню релігії, створенню нових міфів, релігійних догматів і систем. У більшості класових суспільна релігія жерців сильно відрізняється від народних вірувань. У світових релігіях (буддизм, християнство, іслам) наступником Же. з'явилося духівництво .
Літ.: Енгельс Ф., Походження сім'ї, приватної власності і держави, Маркс До., Енгельс Ф., Соч., 2 видавництва, т. 21; Фрезер Дж., Золота гілка, пер.(переведення) з англ.(англійський), ст 1—2, М. — Л., 1928; Lippert J., Allgemeine Geschichte des Priesterthums, Bd 1—2, Ст, 1883—84.
