Додонський оракул, оракул при храмі зевса в Додоне, що згадується в «Іліаде», а також в Гесиода і Геродота. Представники жрецького роду Селлов, а також жінки-жриці «провіщали» по шелесту священного дуба зевса, по дзюрчанню струмка, що протікав в його коріння, а пізніше — по звуку від удару батогів при подиху вітру по бронзовому тазу (звідси вирази «додонський бич», «додонськая бронза» «додонський таз» для позначення балакучої людини). У 219 до н.е.(наша ера) після розорення оракула етолійцамі він втратив колишнє значення; перестав існувати з кінця 4 ст (при імператорові Феодосії I).
Літ.: Friedrich J., Dodonaica, Beiträge zur Religions- und Kultgeschichte Dodonas, Fr./M., [1935] (Diss.).
