Диякон (від греч.(грецький) diákonos — служитель), третій чин священнослужителів в православній церкві. В період раннього християнства Д. — особи, що обираються для ведення господарських справ общини. Пізніше, з появою єпископів, посередники між ними і паствою, помічники по управлінню єпархією. У 2-ій половині 20 ст Д. знаходяться на нижчому рівні церковної ієрархії (за архієреями і священиками). Серед Д. розрізняють протодияконів (старші Д.), ієродияконів (Д.-монахов) і архідияконів (що полягають при єпископах і архієреях).
